Історія бібліотеки
Особливу просвітницьку роль у житті учнівської молоді відіграє шкільна бібліотека, яка забезпечує її необхідними книгами, додатковою літературою для читання, що є невичерпним джерелом пізнання та духовного зростання. У всі часи бібліотека, як і просвітницькі організації та місцеві школи робила великий внесок у культурний розвиток українців.
Наша школа-дяківка існувала з ІІ половини ХІХ ст. сільським писарем, дяком і дяковчителем був А. Маньковський. З 1875 р. — школа одно класова — вчитель Іван Луців. Керівниками школи були: Е. Галевич, М. Харкевич, Г. Мушинський, Ю. Ставничий, О. Хаєцький, В. Бабенко, І. Іщенко, В. Оверчук, Я. Никорак, Ризюк Р. І., Тимофійчук М. С.
Згадка про село Еллінці датується 06.02.1453 під назвою Гальниче. Відомо, що в селі був монастир.
Церква святого Іллі згадується вперше у 1738 році. Найвища гора — Хомів (Урочище Телячки) — 348 м.
Населення у 1939 році — 3966 чол., а у 2006 році — 2450 чол.
Вчені — вихідці з нашого села:
професор, доктор медичних наук П. Вакалюк;
професор, доктор геологічних наук М. Бойчук;
професор, доктор фізичних наук В. Бойчук.
Доценти: кандидат медичних наук В. Вакалюк, кандидат гуманітарних наук В. Даниш, кандидат технічних наук Д. Даниш, кандидат гуманітарних наук В. Грицик, кандидат технічних наук Л. Костинюк, кандидат фізичних наук М. Бойчук, кандидат фізичних наук В. Вакалюк.
Аспірант: В. Дійчук.
У нашій школі працювала з 19 Симовонюк Софія Лук’янівна.
А з 1956 року по 1993 рік Лесюк Олена Григорівна, яка тісно співпрацювала з педагогічними працівниками та учнями. Ця співпраця давала і свої результати. Щоденні шкільні будні ніколи не проходили без допомоги олени Григорівни: це і виставки книг, і цікавий каталог для читання і підвищення свого фахового та методичного рівня кожного учителя. Взаєморозуміння і повага з боку колег відчувалась щоденно. А від цього покращувались навички читання художньої та наукової літератури школярами.
Важливим напрямком у своїй роботі вважала регулярне доведення до відома кожного педагога, виходячи з їх потреб і запитів, інформації про нові публікації в передплатних виданнях, нових надходженнях. Слід наголосити, що резерви шкільної бібліотеки в справі інформаційної роботи далеко не вичерпані. Вся робота школи була направлена на оптимізацію навчально-виховного процесу через тісний контакт з вчителями.
З 01.09.1993 року продовжила добрі бібліотечні справи своєї матері Лесюк Віра Петрівна і поставила собі за мету зробити все можливе, щоб читачі дружили з книгою, щоб із книг, як із найчистішого джерела, черпали знання і почуття гарячої любові до своєї Вітчизни, свого народу, щоб з непідробним інтересом входили у широкий і багатогранний світ, який відкриває книга, жили за давно встановленим мудрим законом істинної культури: ні дня без читання!
Девізом улюбленої роботи бібліотеки стали відомі слова Великого Каменяра:
Книги — морська глибина,
Хто в них пірне аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.
Свою діяльність спрямовує на удосконалення співпраці з учнівською молоддю та педагогічним колективом, активну популяризацію книги. Якісно обслуговує читачів, максимально задовольняючи їхні запити, що допомагає у навчальному процесі. Пропагує літературу з народознавства, про звичаї і традиції рідного краю. Працює у тісному контакті з сільською бібліотекою. Систематично інформує вчителів та учнів про надходження нової літератури. Щорічно залучає учнів першого класу до читання. Розповідає маленьким читачам про те, що в кожній школі є кімната, де живуть тисячі мудрих і вчених друзів. Із ними можна порадитись, отримати допомогу. Ці розумні, мудрі друзі — книги! Їхній дім називається бібліотека.
Стараюся надати методичну допомогу вчителям. В моїй бібліотеці є виставки, тематичні полички: «Дорого. Христової науки», «У світі цікавого», «Воскресни, мово, в наших душах і піснях». При бібліотеці діє книжкова лікарня. Допомагаю читачам вибрати цікаву книжку.
З метою виховання в учнівської молоді патріотичних почуттів, людської гідності, у бібліотеці оформлено стенди «На захисті України», «Вони загинули за Україну», «Герої нашого часу».
Школа нині є потужним осередком культури і науки на селі, і без шкільної бібліотеки не обходиться підготовка до всіх навчально-виховних заходів, бо і вчитель, і бібліотекар були у всі часи і залишаються активними носіями духовності і культури. Усі ми, дорослі, з тривогою і завмиранням серця спостерігаємо, хто став випускником і покидає рідну школу. Дуже хочеться, аби кожен, хто покинув село тимчасово чи назавжди, навідувався до рідної школи, вступав у розмову з сьогоднішніми учнями і новими вчителями, запевняючи всіх, що вони потрібні суспільству й державі.
Нагадувати, що сучасний розвиток суспільства досягнув тієї висоти, яка потребує сміливих, грамотних і начитаних особистостей, здатних рухати українське суспільство до нових висот. Хочеться, щоб наша золота молодь прослідкувала за тими прізвищами, які у різні часи наполегливою працею здобули освіту і визнання у суспільстві, прославляли свої імена. Виходу цієї книги найперше завдячуємо методисту РМК Безбородько Н. С.
