Warning: Division by zero in /home/customer/www/ilintsi.com/public_html/wp-content/plugins/sassy-social-share/public/class-sassy-social-share-public.php on line 1373

У великому саду за огорожею росли в добрій згоді і мирі фруктові дерева. Весною вони потопали в молочно-рожевій піні, а до кінця літа гнулися під вагою стиглих плодів.

Випадково в цю дружну трудову сім’ю затесалася ліщина, яка незабаром шалено розрослася і загордилася про себе.

– Навіщо мені стирчати в саду за огорожею? – незадоволено бурчала вона. – Я зовсім не збираюся жити тут самітницею. Нехай мої гілки перекинуться через огорожу на вулицю, щоб уся околиця знала, які в мене чудові горіхи!

І ліщина почала наполегливо долати високу огорожу, щоб з’явитися в усій красі перед перехожими.

Коли настала пора і її гілки виявилися суцільно усипані горіхами, усяк охочий став їх обривати. А коли руки не діставали, у хід йшли палиці і каміння.

Незабаром побита і обламана ліщина розгубила не лише плоди, але і листя. Безживно звисали через огорожу її покалічені гілки, а в густій зелені саду красувалися налиті соком яблука, груші, персики…

Блаженні лагідні, бо вони успадкують землю. (Євангеліє від Матвія 5:5)