Одного вечора, коли мати готувала вечерю, одинадцятилітній син прийшов до кухні з карткою в руці.
З офіційним виглядом дитина подала картку мамі. Мати витерла об запуску руки і прочитала:
- Очищення стежки від бур’янів – 10 гривень;
- прибирання кімнати – 5 гривень;
- купування молока – 5 гривень;
- догляд за сестричкою (3 вечори) – 30 гривень;
- отримання відмінних оцінок (із двох предметів) – 10 гривень;
- викидання сміття щовечора – 20 гривень;
- разом – 80 гривень.
Мати зворушено подивилась синові у вічі. Її пам’ять перебирала спомини. Мати взяла ручку і на зворотному боці картки написала:
- За те, що носила тебе під серцем 9 місяців – 0 гривень;
- за ночі, проведені коло твого ліжка, коли ти хворів – 0 гривень;
- за хвилини, коли потішала тебе в смутку – 0 гривень;
- за те, що витирала твої сльози, коли ти плакав – 0 гривень;
- за те, що всього тебе навчала день за днем – 0 гривень;
- за всі сніданки, обіди, вечері, полуденки і канапки до школи – 0 гривень;
- за все, що даю тобі щоднини – 0 гривень;
- разом – 0 гривень.
Мати скінчила писати й посміхаючись віддала картку синові. Той прочитав написане і на його очах виступили дві великі сльозини.
Хлопець обернув картку і написав на своєму рахунку: «Оплачено». Потому кинувся мамі на шию і розцілував.
Коли в особистих чи родинних взаєминах доходить до рахунків, усе закінчується. Любов – або безкорислива, або її немає.