Який на смак булінг – кислий, солений чи для когось солодкий?!…. Булінг, або шкільне цькування: чому не варто все спробувати в житті. Учні мають знати, що булінг – це отрута! А що робити дорослим? Мовчати чи ні: поради батькам.
Якщо ваша дитина систематично піддається цькуванню, чого не варто робити:
Миттєво втручатися за будь-якого конфлікту, не даючи часу сторонам самим залагодити ситуацію.
Радити дитині самотужки протидіяти цькуванню: не звертати уваги, давати здачі, ображати у відповідь, просто перетерпіти складний період.
Давати дитині зрозуміти, що вона «сама винна» через «неправильну» поведінку, спосіб життя чи ще щось.
Намагатися самотужки «розібратися» з кривдником дитини чи її батьками в стилі звинувачень, докорів і погроз.
Повністю покладатися на вчителів і адміністрацію школи, не контролюючи ситуації!
Відмовлятися від переведення дитини до іншого класу/навчального закладу, якщо ситуація зайшла занадто далеко.
Що робити, якщо ваша дитина вже набула статусу жертви:
Тримати баланс і пам’ятати, що небезпечними є крайнощі: як недбаліть та ігнорування проблеми, так і надмірна паніка та емоційне розкручування проблеми.
Довіряти дитині і її здатності долати життєві труднощі.
АЛЕ, якщо є підозра у систематичних випадках психологічного насилля, яке дуже часто може бути не помітним і доводити дитину до суіциду – не зволікайте! На жаль, іноді буває, що повторювана фізична агресія може наростати – аж до загрози здоров’ю! У цьому випадку повідомляється шкільна адміністрація, а в разі її бездіяльності або загрозі життю дитини– поліція. Ви маєте шанс не лише захистити свою дитину, але й покласти край цькуванню як явищу в конкретному навчальному закладі. НЕ МОВЧІТЬ
Якщо ви пересвідчилися, що дитина піддається психологічному цькуванню, повідомте класного керівника, шкільного психолога, соціального педагога, будь-якого вчителя, якому довіряєте, дирекцію школи(складіть письмову заяву-звернення). При цьому чітко сформулюйте проблему, називаючи речі своїми іменами. Коли явище отримує своє визначення та однозначну оцінку, можна розраховувати на адекватне реагування.
Дайте дитині зрозуміти, що вона не одна і що ви на її стороні. Виявляйте до неї любов, говоріть із нею, діліться своїми спогадами про аналогічні ситуації з ваших шкільних років. Знайдіть, за що хвалити сина або доньку, щоб підвищити самооцінку, подарувати впевненість у собі.
Проаналізуйте, чи все гаразд у вашій сім’ї? Зверніться до незалежного психолога, який не включений у шкільні процеси. Будьте готові до довготривалої роботи з фахівцем над оздоровленням родинних стосунків.
Спробуйте дуже обережно з’ясувати, які зовнішні чинники (з-поміж тих, що піддаються коригуванню) могли послужити приводом до цькування (надмірна вага, неохайність, недотримання правил гігієни, не адекватні прояви поведінки, неприємні для оточуючих звички, нетиповий одяг тощо). Спільно з дитиною працюйте над поліпшенням ситуації.
Допоможіть дитині обрати хобі, гурток, в якому їй буде комфортно і цікаво і який їй подарує нових друзів зі схожими смаками та захопленнями.
Віддайте дитину до спортивної секції, що зміцнить її фізично та додасть впевненості у собі.
Вчіть дитину навичкам впевненої поведінки, вмінню відстоювати свої інтереси, захищати свої кордони, гідно триматися, чітко формулювати думку, голосно відповідати. Спільно напрацюйте набір стандартних відповідей на дражнилки та образи.
Допомагайте дитині мріяти, вибудовувати плани, уявляти себе в світлому майбутньому, отримувати стимул працювати над собою.
Зважте всі «за» та «проти» переведення дитини в інший клас чи навчальний заклад. Врахуйте, що це лише один із паралельних способів вирішення проблеми. У новому учбовому закладі дайте дитині можливість почати все з чистого аркушу: нікому не розповідайте про справжні причини переходу (вигадайте якийсь нейтральний привід). Водночас не спішіть із таким рішенням – можливо, це булер має піти зі школи, а не ваша дитина.
За яких умов можливе цькування?
Булінг можливий у будь-якій школі.
Такі випадки цькування трапляються і в цілком благополучних та за всіма критеріями безпечних навчальних закладах. Тому вкрай важливо, щоб перший випадок водночас став останнім! І це справжній виклик професіоналізму та людяності педагогічного колективу.
Завдання школи: вживання елементарних заходів безпеки. Діти на перервах не повинні залишатися без нагляду дорослих, в школі відсутні неконтрольовані закапелки, де булери можуть познущатися зі своїх жертв. Учні ознайомлені з ознаками булінгу і алгоритмом дій у такому випадку.
Батьки мають право ініціювати (а за потреби – і профінансувати) встановлення в навчальному закладі відеоспостереження. Батьки також можуть допомагати вчителям організовувати для дітей цікаві спільні походи, екскурсії та відпочинок на природі, щоб діти більше дізнавалися хорошого один про одного, спілкуючись сім’ями.